Главная |
Весь Агатов |
О книгах |
Персоны |
Народы Крыма |
Форум |
Обратная связь |
06 квiтня 2004 року Євпаторiйский мiський суд пiд головуванням суддi Абзатової Г.Г. постановив рiшення у справi за позовом Кунiцiна С. В. до Пурiма М. I. "про спростування та вилучення недостовiрної iнформацiї". Даним рiшенням позов задоволено частково. Визнана такою, що не вiдповiдає дiйсностi, iнформацiя про порушення при отриманнi Кунiциним житла в перiод з 11.12.1990 по 11.08.2000, викладена на сторiнках 45 –49 книги М. Пурiма "Премьер Куницын и его команда" пiд назвою "Как премьер – министр Крыма новоселье справлял". Суд зобов'язав Пурiма М.I. вилучити вказану iнформацiю з Iнтернет-видання книги "Премьер Куницын и его команда" з сайту WWW.Compromat-crimea.kiev.ua. Також Пурiму М.А. заборонено поширювати вказанi вiдомостi щодо позивача в майбутньому. Вiдповiдач зобов'язаний судом здiйснити опублiкування резолютивної частини рiшення. У задоволеннi iнших позовних вимог вiдмовлено.
Апеляцiйнi скарги на дане рiшення було подано обома сторонами.
07 лютого 2005 року Апеляцiйний Суд АРК у данiй справi ухвалив нове рiшення N 1543, в якому частково задовольнив апеляцiйну скаргу позивача. Так, апеляцiйний суд АРК визнав викладеною неправдиво поширену вiдповiдачем у книзi "Премьер Куницын и его команда" iнформацiю, яка нiби то стосується позивача i мiститься в наступних iнформацiйних блоках:
"А за "Спикера-убийцу" ты еще ответишь"!
"Вас могут расстрелять уже сегодня…"
"Премьер Куницын и его команда"
Кто в Крыму жилье в первую очередь получает
"Русская рулетка" для крымских чиновников
Тень Супрунюка витает над Крымом
В Симферополе напали на члена президиума ВС
Сергей Цеков: Уголовник руководил Крымом с ведома Киева
Карманный спикер:
Цена депутатского голоса
- Сергей Кущенко решал проблемы брата
"На даче Супрунюка я отрезал голову и кисти рук убитого Козлова
"Герой-спикер голыми руками обезоружил вооруженного револьвером
бандита!
Бандитский полуостров
Информационный фрагмент, исполняющий роль предисловия
Банда Бабака
Первое дело банды
Убийство Бабака
Эпилог
-Скелет в спортивной куртке и колода карт
Двойной наезд на предпринимателя
- Дела давно минувших лет
- Из материалов уголовного дела. Показания Бабкина
- Кета подписал доверенность через пять дней после своей смерти
Милиционер ограбил банк
- Убийство на улице Гагарина
- Опасная улика изобличила убийцу
- Бывший мент грабил "менял"
Супержадность
-Пенсионер МВД нашел сумку с маковой соломкой
Фальшивые гривны привели к военному автоинспектору
Невыдуманные истории
Информационный блок, извещающий, что в настоящем разделе речь идет
об историях, в которых не присутствует ни одной реальной фамилии, ни одного реального места происшествия и т.п.
Вице-премьера взорвали бомж и студент
Крымский премьер и дьявольская свита. Пародия на детектив
Исповедь наемного убийцы.
Також, суд зобов’язав Пурiма М.I. здiйснити опублiкування резолютивної частини рiшення.
Апеляцiйну скаргу Пурiма М.I. було вiдхилено.
Рiшення апеляцiйного суду АРК оскаржую в повному обсязi через неправильне застосування норм матерiального права та порушення норм процесуального права, а рiшення Євпаторiйського мiського суду - в частинi часткового задоволення позовних вимог з наступних пiдстав.
Судами I-ї та II-ї iнстанцiй не застосований матерiальний закон, що пiдлягає обов’зковому застосуванню:
- ст. 17 Закону України "Про державну пiдтримку засобiв масової iнформацiї i соцiальному захисту журналiстiв";
- п. 4 ст. 42 Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (преси) в Українi";
- ст. 10 Європейської конвенцiї про захист прав людини й основних воль (з урахуванням роз'яснень, даних Європейським судом по правах людини в Справi Лингенс проти Австрiї й iн.), що привело до неправильного дозволу справи.
Крiм того, 8 вересня 2004 року Судовою палатою з цивiльних справ Верховного Суду України (ВСУ) розглянута справа за N 6-6977 кс 04 з касацiйною скаргою Лутьева В.Г. на ухвалу Колегiї суддiв судової палати з цивiльних справ апеляцiйного суду АР Крим вiд 10 лютого 2004 р. i на рiшення мiсцевого суду м. Євпаторiї вiд 01.10.2003 р. у справi по позову Котляревського М.М. до Лутьева В.Г. i газети "Евпаторiйский тиждень" про захист честi, гiдностi, дiлової репутацiї i вiдшкодуваннi моральної шкоди з аналогiчними порушеннями вимог Закону.
При цьому Судова палата своєю ухвалою скасувала всi зазначенi рiшення судiв I-ї та II-ї iнстанцiй, у тому числi i, у зв'язку з грубим порушенням вказаних норм права. Додаю.
Зазначенi обставини, вiдповiдно до прецедентного права, в силу п. 3 ч. 3 ст. 328 ЦПК України є безумовною пiдставою для передачi справи на розгляд складу судової палати.
1.1. Обґрунтовуючи своє рiшення, апеляцiйний суд АРК посилається на ст. 32 Конституцiї України, яка гарантує кожному право на спростування недостовiрної iнформацiї про себе i членiв своєї сiм'ї.
Але в даному разi позивач не є належним. Суд ухвалив спростувати тi роздiли книжки, де позивач взагалi не згадується. Крiм того, у справi немає доказiв, що згадуванi в цих роздiлах Є. Супрунюк, А. Довбня, А. Козлов, С. Кущенко та iншi порушники Кримiнального кодексу (зокрема i вигаданий автором найманий вбивця Прищ з художнього оповiдання "Исповедь наемного убийцы") є близькими родичами позивача.
Таким чином, пiдстав для застосування ст. 32 Конституцiї не iснує.
Очевидно, суд помилково вирiшив, що збiрник статей iз газет (який ще й зiбраний в окремi роздiли за тематичною спрямованiстю) є цiлiсним твором нiби-то про С. Кунiцина. Насправдi в передмовi книжки прямо вказано, що вона розповiдає не тiльки про справи виконавчої влади, а й про "кримiнальнi розборки, замовнi вбивства".
Твердження суду про те, що, наприклад, роздiл "Бандитский полуостров" також стосується Кунiцина, якраз i повинно було б образити його честь, гiднiсть, дiлову репутацiю. Але автор нiяким чином цей зв'язок у своїй книзi не проводить. То на якiй пiдставi позивач вимагає спростування iнформацiї, де вiн взагалi не згадується? За цiєю логiкою, А. Пугачова має подавати позов до газети "Комсомольская правда в Украине", якщо на першiй сторiнцi газети вмiщено її фото, а на останнiй - репортаж про серiйного вбивцю.
Все це свiдчить про неправильне застосування судом норм матерiального права, а саме статтi 32 Конституцiї України.
1.2. Натомiсть апеляцiйний суд АРК безпiдставно не врахував гарантiї щодо безперешкодного поширення iнформацiї, наданi i гарантованi ст. 34 Конституцiї України.
Крiм того, суд проiгнорував норми матерiального закону, а саме положення ст. 10 Європейської конвенцiї про захист прав людини й основних свобод, як вони трактуються Страсбургским судом - позивач є публiчним полiтиком - керiвником уряду, депутатом Верховної Ради АР Крим, i вiдомостi про нього, причому не тiльки такi, якi вiн би хотiв про себе чути, а також i тi, що шокують, що показують його в негативному свiтлi, можуть поширюватися, порiг критики у вiдношеннi такого позивача в порiвняннi зi звичайними людьми, значно знижений.
Європейський суд з прав людини у своєму рiшеннi "Лингенс проти Австрiї", зокрема , вказав: "Свобода печати наделяет общество одним из самых совершенных инструментов, позволяющих узнать и составить представление об идеях и позициях политических деятелей соответственно пределов допустимой критики в отношении политиков как таковых шире, чем в отношении частного лица. В отличие от последнего, первый должен проявлять и большую степень терпимости к пристальному вниманию журналистов и всего общества.
Суд должен помнить, что свобода выражения убеждений, закрепленная в п. 1 ст. 10 Конвенции, составляет одну из важнейших основ демократического общества и одно из главных условий его прогресса и самовыражения каждого отдельного человека. С учетом п. 2 она применима не только к "информации" и "идеям", воспринимаемым благожелательно или считающимися нейтральными, но и к тем, которые обижают, шокируют или раздражают государство или какой-либо слой общества. Таковы требования плюрализма, терпимости и широты мышления, без которых нет "Демократического общества".
Эти принципы особенно важны, если дело касается прессы. Ее основная функция – сообщать информацию и идеи по политическим вопросам и по другим проблемам, представляющим общественный интерес. Пресса имеет право сообщать такую информацию и идеи, тогда как общественность имеет право их получать. В этой связи Суд не может принять выраженное в решении Венского суда мнение о том, что задача прессы – сообщать информацию, а толковать ее должен читатель.
Кроме того, свобода печати дает общественности одно из наилучших средств узнать об идеях и взглядах политических лидеров и составить о них свое мнение. В более общем плане свобода политических дискуссий составляет одну из основ концепции демократического общества, на которой строится вся Конвенция.
Соответственно, пределы приемлемой критики шире, если она касается политического деятеля, а не частного лица. В отличие от последнего, первый неизбежно и сознательно ставит каждое свое слово и поступок под бдительный контроль, как журналистов, так и широкой общественности, и, следовательно, должен проявлять больше терпимости. Несомненно, пункт 2 ст. 10 Конвенции позволяет защищать репутацию других людей – то есть всех, – и эта защита распространяется также на политиков, даже когда они выступают не в своем личном качестве; но в подобных случаях требования такой защиты приходится сверять с интересами открытого обсуждения политических вопросов".
17 липня 1997 р. Україна ратифiкувала Європейську конвенцiю по дотриманню прав людини, як вони зафiксованi в конвенцiї i трактуються в рiшеннях Європейського суду по правах людини (м. Страссбург).
Судом проiгноровано той факт, що в силу ст. 9 Конституцiї України мiжнароднi договори є частиною нацiонального законодавства України i тому обов'язковi до застосування судами.
Зазначенi доводи були необґрунтовано зiгнорованi не тiльки судом I-ї, але i судом II-ї iнстанцiй.
1.3. Оскаржуване рiшення апеляцiйного суду обмежує свободу лiтературної творчостi, яке гарантоване ст. 54 Конституцiї України. На нашу думку, ця свобода передбачає, зокрема, i право самостiйно обирати заголовок для своїх книжок.
Заборонивши вiдповiдачу використовувати обрану ним назву книжки, апеляцiйний суд порушив ст. 54 Конституцiї України.
1.4. Апеляцiйний суд у своєму рiшеннi не врахував, що позивач є публiчною особою i його дiяльнiсть становить пiдвищений суспiльний iнтерес. Оскiльки вiн вибрав полiтичний шлях, то книги, передачi, фiльми зi згадуванням його прiзвища систематично з'являються i будуть з'являтися в Криму i у всiй Українi. Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рiшеннях неодноразово вказував, що публiчнi особи повиннi бути готовi до широкого висвiтлення своєї дiяльностi (напр., справа "Лiнгенс проти Австрiї; 1986 р.). Нагадаємо, що Законом "Про ратифiкацiю Конвенцiї про захист прав i основних свобод людини 1950 року" Україна визнала над собою юрисдикцiю Європейського суду з прав людини по всiх питаннях, що стосуються тлумачення i застосування Конвенцiї.
Таким чином, "приватнiсть" "прем'єра Кунiцына" як публiчної особи обмежена в порiвняннi з iншими громадянами.
Апеляцiйний суд АРК цього не врахував, що ще раз свiдчить про порушення ним ст. 10 Римської Конвенцiї.
1.5. Суд ухвалив спростувати iнформацiю, яка, на його думку, "… является недостоверной с точки зрения формы ее изложения (неправдиво изложенной)". Являясь недостоверной по содержанию, эта информация подрывает репутацию С.Куницына и является неправдивым вмешательством в его частную жизнь".
З цього "логiчного" переходу незрозумiло, як недостовiрна за формою iнформацiя раптом стала недостовiрною за змiстом.
При цьому змiст вiдомостей, якi пiдлягають спростуванню, в апеляцiйному судi взагалi не розглядався.
Насправдi жоднi обставини з особистого життя Кунiцина у книзi вiдповiдача також не наводяться.
Таким чином, посилання на ст. 32 Конституцiї безпiдставне; оскаржуване рiшення не є законним, не вiдповiдає матерiалам справи.
1.6. Апеляцiйний суд вирiшив, що фотографiї Прем'єра, "постоянно смотрящего из различных видов оружия" "может сформировать в общественном сознании мнение не соответствующее действительности убеждение и причастности "Премьера Куницына и его команды" к негативным событиям уголовно-правового характера, происходящим в Автономной Республике Крым в течение последних лет".
Проте, суд не наводить результатiв експертизи, або iнших доказiв, якi б свiдчили про можливостi змiн у суспiльнiй свiдомостi.
Тобто висновки суду не вiдповiдають обставинам справи.
1.7. Всупереч п. 5 ст. 203 Цивiльного процесуального кодексу України, суд не навiв нi заперечень Пурiма проти апеляцiйної скарги позивача, нi вимог i аргументiв, викладених у апеляцiйнiй скарзi самого Пурiма. Вiдвiвши пiд аргументи представникiв Кунiцина три сторiнки, суд лише побiжно згадав, що Пурiм оскаржує "незаконнiсть та необґрунтованiсть висновкiв Євпаторiйського мiського суду".
Тому рiшення апеляцiйного суду порушує п. 5 ст. 203 ЦПК та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду N 11 вiд 29 грудня 1976 р. "Про судове рiшення".
Крiм того, суд розглянув позов Прем’єр-мiнiстра уряду АР Крим до журналiста.
Особливостi покладання вiдповiдальностi на журналiстiв при таких обставинах встановленi частиною 4 ст. 17 Закону України вiд 23 вересня 1997 р. "Про державну пiдтримку засобiв масової iнформацiї i соцiального захисту журналiстiв", з якого випливає, що у випадку конфлiкту мiж журналiстом i публiчним полiтиком - чи органiзацiєю посадовою особою, журналiст несе вiдповiдальнiсть тiльки при наявностi злого намiру. На цю обставину звернув увагу Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови N 5 вiд 25 травня 2001 р. "Про внесення змiн i доповнень у постанову Пленуму Верховного Суду України вiд 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику щодо справ про вiдшкодування морального (немайнового) шкоди".
Отже, у даному випадку норма матерiального закону (ст. 17 Закону України "Про державну пiдтримку засобiв масової iнформацiї i соцiального захисту журналiстiв") ставить за обов'язок суду доводити наявнiсть у журналiста злого намiру. Тексти же судових рiшень навiть не мiстять згадування про злий намiр журналiста.
2.1. При винесеннi рiшень суди обох iнстанцiй не врахували, що за ст. 42 п. 4 ЗУ "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi". Пурiм не може нести вiдповiдальнiсть за дослiвний передрук статтi Андрiя Бездомного, оскiльки першоджерело було вказано.
Таким чином, суди помилково не взяли до уваги ч. 4 ст. 42 "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi".
2.2. Вiдхиливши апеляцiйну скаргу М. Пурiма, апеляцiйний суд (як i суд першої iнстанцiї) неправомiрно застосовує 2 ст. 32 ЦПК, посилаючись на ухвалу Апеляцiйного суду АРК вiд 28 вересня 2002 року, якою були визнанi недостовiрними i такими, що ганьблять честь, гiднiсть, дiлову репутацiю викладенi Iвановим Панасом Яковичем у статтi "С. Куницын: "Альтруистов нет, сказка про Иванушку–дурачка – это для кино..." опублiкованої в газетi "Крымские известия" 13 березня 2001 року.
Обидвi судовi iнстанцiї вважають, що, оскiльки, Кунiцин був стороною в обох процесах, то доведенi в першiй справi факти не пiдлягають доведенню в другому. Однак, у ч. 2 ст. 32 мова йде про розгляд справ, у яких беруть участь тi ж сторони. А я, Пурiм М.I., не брав участi в спорi мiж Кунiциным з одного боку, Iвановим i газетою "Крымские известия" - з iншою.
Таким чином, суд неправильно застосував ч. 2 ст. 32 ЦПК України.
2.3. Обґрунтовуючи рiшення, обидвi iнстанцiї посилаються на ухвалу Апеляцiйного суду АРК вiд 28 вересня 2002 року, яким були визнанi недостовiрними такi фрагменти:
"Вы при решении своих жилищных вопросов за период с 11.12.1990 года по 11.08.2000 года не один раз использовали свое служебное положение в корыстных целях, как председатель Красноперекопского горисполкома, а затем как Председатель Совета министров Автономной Республики Крым".
"Должностные лица, такие как Председатель Совета Министров Автономной Республики Крым С.Куницын, имея благоустроенные квартиры в Красноперекопске, продают их, потом вновь за счет государства, получают квартиры в Симферополе, и эти квартиры продают и покупают другие… Но в должности таких высокопоставленных лиц совершать подобные действия, по мнению совета аморально".
"Один из участков под индивидуальное строительство необоснованно был выделен жителю Красноперекопская Куницыну С.В."
"Один индивидуальный 2 – этажный жилой дом по адресу: г. Краснопереклопск, ул. Северо-Крымская, 18 был незаконно предоставлен Куницыну С.В., работавшему в то время председателем Красноперекопского горисполкома"
"Используя служебное положение в корыстных целях, Куницын С.В., в 1998 году передает в Джанкойское бюро БТИ следующие документы, ряд которых не соответствует действительности: подложную копию выписки из решения Красноперекопского горисполкома от 25.12.1995 года N 184, копию свидетельства на право собственности на имя Куницына С.В. на жилой дом по ул. Северо-Крымской, 18; копию свидетельства о праве собственности на ? дома на имя Куницыной Г.С., копию договора дарения 1\2 части жилого дома";
"Право собственности на дом он мог оформить только в случае полной оплаты стоимости строительства дома тресту "Перекопхимстрой" или при его приватизации, что С. Куницыным сделано не было".
"Несмотря на самостоятельное решение своего квартирного вопроса в Симферополе, Куницын С.В., используя свое служебное положение в корыстных целях, продолжает заниматься этим вопросом, пытаясь получить вторую квартиру в г. Симферополе за государственный счет, за бюджетные деньги в размере 90 тысяч гривен".
"Законных оснований для выделения ему как ордерной квартиры, так и служебной не было".
Вважаю, що посилання на згадану ухвалу апеляцiйного суду в обох оскаржуваних рiшеннях є безпiдставними, тому що в моїй книзi жодний iз цих фрагментiв не опублiкований. Такi висновки суду суперечать ст. 11 ЦПК України.
2.4. Мiсцевий суд визнав (з цим погодився апеляцiйний суд) недостовiрною iнформацiю, викладену на сторiнках 45 –49 книги "Премьер Куницын и его команда" пiд заголовком "Как премьер–министр Крыма новоселье справлял".
Однак, крiм iншого, пiд цим заголовком розмiщенi й iншi вiдомостi. Наприклад:
а) С. Кунiцин є головою Ради мiнiстрiв АРК;
б) С. Кунiцин утримався вiд будiвництва особняка в тихому районi Сiмферополя;
в) на початку 90-х С. Кунiцин обiймав посаду голови виконавчого комiтету Червоноперекопської мiської Ради народних депутатiв;
г) iз 30 травня по 4 червня 2001 року делегацiя Радмiну АРК налагоджувала партнерськi вiдношення з Федеральною Землею Зальцбург (Австрiя).
Цi i багато iнших вiдомостей, розмiщенi на стор. 45-49 книги, є загальновiдомими i нiким не заперечуються. Так чому все це повинно спростовуватися?
Адже вiдповiдно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ N 7 вiд 28.09.1990, суд у резолютивнiй частинi рiшення зобов'язаний зазначити, якi саме вiдомостi визнанi не достовiрними, ганьблять честь, гiднiсть, дiлову репутацiю.
Тобто, всупереч статтi 203 ЦПК, оскаржуванi рiшення не є обґрунтованими.
2.5. Євпаторiйський мiський суд зобов'язав Пурiма вилучити iнформацiю про порушення при одержаннi С. Кунiциним житла в перiод iз 11.12.1990 по 11.08.2000, викладена на сторiнках 45 –49 книги "Премьер Куницын и его команда" пiд заголовком "Як прем'єр – мiнiстр Криму новосiлля справляв" iз iнтернет видання книги "Премьер Куницын и его команда" з сайту WWW. Compromat-crimea.kiev.ua.
Однак, суд не встановив, кому належить право власностi на цей сайт. На сайтi крiм iнформацiї про мої книги розмiщена, наприклад, сторiнка Кримського вiддiлення Фонду захисту гласностi. На якiй пiдставi я можу вилучити iнформацiю з iнтернет-ресурсу, що належить третiм особам?
Тобто, рiшення Євпаторiйського мiського суду в частинi задоволення позовних вимог, пiдтверджене рiшенням апеляцiйного суду, не є законним.
Таким чином, при ухваленнi рiшення апеляцiйного суду АРК вiд 07.02.2005 р. та рiшення Євпаторiйського мiського суду вiд 06.04.2004 р. (в частинi часткового задоволення позовних вимог) - було безпiдставно застосовано ст. 32 Конституцiї.
Натомiсть, помилково суди не застосували положення ст. ст. 34, 54 Конституцiї, ст. 10 Європейської конвенцiї про захист прав людини й основних свобод, ст. 17 Закону України "Про державну пiдтримку засобiв масової iнформацiї i соцiальному захисту журналiстiв", ч. 4 ст. 42 ЗУ "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi".
Зважаючи на викладене вище, керуючись ст. ст. 34, 54 Конституцiї України, ст. ст.. 328, 340 ЦПК, ст. 10 Європейської конвенцiї про захист прав людини й основних свобод, ч. 4 ст. 42 ЗУ "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi", –
– скасувати рiшення апеляцiйного суду АР Крим вiд 07.02.2005 р. В повному обсязi та рiшення Євпаторiйського мiського суду у цiй справi в частинi спростування та вилучення iнформацiї про порушення при отриманнi С. Кунiциним житла в перiод з 11.12.1990 до 11.08.2000, викладеної на сторiнках 45 – 49 книги "Премьер Куницын и его команда" пiд заголовком "Как премьер – министр Крыма новоселье справлял";
– призупинити виконання вказаних рiшень, до розгляду цiєї скарги судом касацiйної iнстанцiї.
Додатки:
1. Шiсть копiй касацiйної скарги.
2. Квитанцiя про сплату державного мита.
3. Належно засвiдчена копiя ухвали Верховного Суду України N 6-6977 кс 04 вiд 08.09.2004р.
06.03.2005
Пурiм М.I.